Поняття інформації. Поняття «економічна інформація».
У загальному випадку виділяють наукову, технічну, економічну і соціальну інформацію.
Економічна інформація (ЕІ) містить кількісну і якісну характеристики виробничих процесів. Це повідомлення, які циркулюють в економічній системі і якими вона обмінюється із зовнішнім середовищем.
Об'єктом відображення ЕІ є виробничо-господарська діяльність, а її призначення - використання для потреб управління з метою вдосконалення цієї діяльності, покращення техніко-економічних показників системи.
Отже, економічна інформація - це сукупність різних повідомлень економічного характеру, що виникають при підготовці виробництва, під час виробничо-господарської діяльності і в управлінні цією діяльністю.
Економічна інформація є об'єктом збору, реєстрації, передачі, зберігання, обробки і використовується для здійснення функцій управління народним господарством і його окремими ланками різного рівня.
Інформацію, подану в певному формалізованому вигляді, що дозволяє її передавати, зберігати на різних (в тому числі і машинних) носіях і обробляти за допомогою деякого процесу, прийнято називати даними
Виникнення і передача інформації характеризуються об'єктом інформації і джерелом інформації. Об'єктом інформації є різні виробничі підрозділи, вироби, деталі тощо, тобто всі елементи повідомлення, які передаються в систему. Джерелом інформації є такий елемент, який може формувати або виробляти вхідне повідомлення в систему. Джерелом інформації може бути, наприклад, відділ.
Вимірюють ЕІ в таких одиницях:
• натуральних - кількість повідомлень, документів, рядків показників, слів, символів;
• телеграфних - біт (кількість двійкових розрядів), байти (8біт), кілобайти (1024 байт), мегабайти, гігабайти і терабайти.
Натуральні одиниці використовуються в разі обробки інформації людиною, а телеграфні - під час організації машинної, зокрема автоматизованої і автоматичної обробки інформації.
Властивості та класифікація економічної інформації.
Інформацію, що циркулює в економічному об'єкті, можна класифікувати за різними ознаками. Розглянемо деякі з них.
1. За місцем виникнення і напрямком руху інформація ділиться на вхідну і вихідну.
2. За стадіями утворення інформація підрозділяється на первинну і вторинну (похідну).
3. За відношенням до процесу обробки інформація класифікується на таку, що піддається обробці, і таку, яка не піддається обробці.
4. За способом відображення даних інформація підрозділяється на текстову (алфавітну, цифрову, алфавітно-цифрову) і графічну.
5. За функціями управління економічна інформація ділиться на планову, нормативну, бухгалтерську, статистичну і оперативно-технічну.
6. За стабільністю інформація підрозділяється на змінну і умовно-постійну інформацію, яку коротко називають постійною.
Визначення поняття «інформаційна система».
Інформаційні системи (ІС) існували з моменту створення суспільства, оскільки на будь-якій стадії розвитку суспільство вимагає для свого управління систематизованої, попередньо підготовленої інформації. Особливо це стосується виробничих процесів як життєво найважливіших для розвитку суспільства
Виробничі процеси вдосконалюються найбільш динамічно, що ускладнює керування ними і тим самим стимулює вдосконалення і розвиток інформаційних систем.
Введемо поняття економічної інформаційної системи (ЕІС). Під ним розуміють систему, призначену для зберігання, пошуку і видачі економічної інформації за запитами користувачів.
С в своєму розвитку пройшли кілька поколінь. В ІС першого покоління, які в зарубіжній літературі відомі під назвою DPS ("Системи обробки даних", синоніми "Електронна обробка даних", "Системи електронної обробки даних"), а у вітчизняній - "Автоматизовані системи управління (АСУ)-позадачний підхід7'-для кожної задачі окремо готували дані і створювали математичну модель. Створення ІС першого покоління належать до початку 60-х років XX століття. Такі системи обмежувалися розв'язуванням деяких функціональних задач, наприклад задач бухгалтерського обліку. Протягом наступних років поступово переходять від локальних систем обробки даних до систем, що охоплюють широке коло задач управління. Подальший розвиток ІС пов'язаний з концепцією баз даних. На цій основі з'явились ІС другого покоління.
ІС другого покоління відомі під назвою MIS ("управлінські (адміністративні) інформаційні системи" або "інформаційні системи в менеджменті"), у нашій літературі використовується термін "АСУ -концепція баз даних". Основною функцією таких систем є забезпечення керівництва інформацією. Типову управлінську інформаційну систему характеризує структурований потік інформації, інтеграція задач обробки даних, генерування запитів і звітів. Ця система створювалася на ідеології автоматизованих банків даних і баз даних. Етап створення ІС другого покоління розпочався 1972 року.
Системи підтримки прийняття рішень - СППР (DSS) - це інформаційні системи третього покоління. СППР - інтерактивна комп'ютерна система, яка призначена для підтримки різних видів діяльності в разі прийняття рішень зі слабко структурованих або неструктурованих проблем. Інтерес до СППР як перспективної галузі використання обчислювальної техніки постійно зростає. У багатьох країнах розробка і реалізація СППР перетворилася на сферу бізнесу, що швидко розвивається. СППР мають не тільки загальне інформаційне забезпечення, а й загальне математичне забезпечення - бази моделей, тобто реалізована ідея розподілу обчислень. Слід зазначити, що інформаційні системи нового покоління не витісняли попередні ІС, а просто розширювався діапазон застосування інформаційних систем. Більше того, у деяких сучасних гібридних ІС присутні елементи всіх трьох поколінь ІС.
Принципи створення інформаційних систем.
Комп'ютерні ІС належать до класу складних систем, які містять багато різноманітних елементів, що взаємодіють. Тому при створенні комп'ютерних ІС (КІС) потрібно визначити їх структуру.
Загалом під структурою КІС розуміють характеристику внутрішнього стану системи, опис постійних зв'язків між її елементами.
При описуванні ІС використовують кілька видів структур, які різняться типами елементів та зв'язків між ними, зокрема функціональні, технічні, організаційні, документальні, алгоритмічні, програмні та інформаційні структури
Функціональна структура - це структура, елементами якої є підсистеми, а зв'язки між елементами- потоки інформації.
Технічна структура - це структура, елементами якої є обладнання комплексу технічних засобів (КТЗ) ІС, а зв'язки між елементами відображають інформаційний обмін.
Під організаційною розуміють структуру, елементами якої є колективи людей і окремі виконавці, а зв'язки між елементами - інформаційні, субпідрядності і взаємодії
Документальна структура - це структура, елементами якої є неподільні складові і документи ІС, а зв'язки між елементами - взаємодії, вхідності і субпідрядності.
Елементами алгоритмічної структури є алгоритми, а зв'язки між алгоритмами реалізуються за допомогою інформаційних масивів.
У програмній структурі зв'язки між елементами також реалізуються у вигляді інформаційних масивів, а елементами структури є програмні модулі.
Інформаційна структура - це структура, елементами якої є форми існування і подання інформації у системі, а зв'язки між ними - операції перетворення інформації в системі.
Поняття системи, накладаючись на реальну дійсність, окреслює якусь її частину, що дозволяє вивчати властивості цієї частини і подавати її у вигляді інформаційних і інших моделей. Використовуючи системний підхід, можна сказати, що ЕІС, як і всяка інша система, складається з елементів (або підсистем), що знаходяться у певних відносинах один з іншим. Множина цих відношень разом з елементами утворюють структуру системи. Отже, ЕІС - це частина реальної дійсності, зображена у вигляді множини елементів і відношень між ними.
Ознаки структуризації системи, тобто її декомпозиції на складові частини, задаються людьми відповідно до здорового глузду і залежно від поставлених задач. Загальним поділом на підсистеми ЕІС є виділення забезпечувальної і функціональної частин.
Забезпечувальна частина ЕІС складається з інформаційного, технічного, програмного, організаційного, правового, ергономічного тощо видів забезпечення.
Інформаційне забезпечення. Інформація так само необхідна управлінському апаратові, як об'єктові управління - сировина і ресурси. Вона формується внаслідок обробки специфічної сировини, відомої під назвою даних.
Останні відображають конкретні фінансово-господарські факти або процеси і мають власний матеріальний носій (бухгалтерські документи, магнітні носії тощо)
Будь-яка система управління має справу з двома видами інформації: зовнішньою і внутрішньою.
Для зовнішньої інформації характерна наближеність, неточність, суперечливість. В основному вона стосується стану ринку і конкурентів, прогнозів процентних ставок і цін тощо. За своєю суттю така інформація має імовірнісний характер і тому обробляти її стандартними програмними засобами важко. Це зумовило створення особливих інформаційних систем, які одержали назву експертних.
Внутрішня інформація виникає в самій системі управління і відображає в різні часові інтервали розвитку об'єкта управління його фінансово-господарський стан і директивні цілі на випадок відхилень від встановлених параметрів. Як правило ці дані вимірюються і в управлінських документах фіксується точна інформація.
Технічне забезпечення. Технічні засоби служать основою побудови ЕІС. Потужність цих засобів значною мірою визначає склад задач управління, які розв'язуємо. До технічних засобів ІС належать засоби передачі, нагромадження і обробки інформації. Зауважимо у зв'язку з цим, що всі використовувані в країні технічні засоби ІС складають поняття "національні інформаційні ресурси", які поряд з матеріальними і енергетичними ресурсами на теперішній час необхідно включати в оцінку економічної потужності країни. Оцінки національних інформаційних ресурсів ще вимагають свого уточнення, але вхідними можна використати, наприклад, оцінки інформаційної продуктивності і ефективності усіх засобів передачі і переробки інформації в країні, віднесені до кількості населення.
Класифікація ІС.
Загальноприйнятої класифікації ІС на теперішній час не існує і тому їх часто класифікують за різними ознаками, з-поміж яких можна виділити такі:
І. За рівнем або за сферою діяльності: державні, територіальні (регіональні), галузеві, підприємств або організацій, технологічних процесів.
2. За призначенням або особливістю об'єктів управління: адміністративні, виробничо-технічні, соціальні/транспортні тощо.
3. За рівнем автоматизації процесів управління: інформаційно- пошукові, інформаційно-керівні, інформаційно-довідкові, СППР, інтелектуальні ІС тощо.
4. За ступенем централізації обробки інформації: централізовані ІС, децентралізовані ІС, ІС колективного використання.
5. За характером керованого виробничого процесу: І) для виробництва з дискретним процесом (машинобудування, приладобудування); 2) з неперервним процесом (хімічна, нафтопереробна і газова промисловості); 3) з неперервно-дискретним процесом (металургійна, цементна, харчова промисловості).
6. За ступенем інтеграції функцій: 1) багаторівневі ІС з інтеграцією за рівнями планування; 2) багаторівневі ІС з інтеграцією за рівнями управління (підприємство-об'єднання-галузь); 3) комплексні ІС, які здійснюють інтеграцію ІС з відмінними задачами (ІС керування підприємством з ІС керування технологічними процесами тощо).
Зазначимо, що в економіці з врахуванням сфери застосування виділяються:
• банківські інформаційні системи;
• ІС фондового ринку;
• страхові ІС;
• податкові ІС;
• ІС промислових підприємств і організацій (особливе місце за значимістю і розповсюдженістю серед них займають бухгалтерські ІС);
• статистичні ІС тощо.
Інформаційна технологія – цілеспрямована організована сукупність інформаційних процесів з використанням засобів обчислювальної техніки, що забезпечують високу швидкість обробки даних, швидкий пошук інформації, розосередження даних, доступ до джерел інформації незалежно від місця їх розташування.
Немає коментарів:
Дописати коментар