Содержание

http://constantine-mf.blogspot.com/2010/01/blog-post_2738.html - Поняття інформації. Поняття «економічна інформація».

http://constantine-mf.blogspot.com/2010/01/blog-post_3339.html - Організація інформаційної бази системи оброблення економічної інформації.

http://constantine-mf.blogspot.com/2010/01/blog-post_5474.html - Автоматизована система фінансових розрахунків

http://constantine-mf.blogspot.com/2010/01/blog-post_1114.html - Автоматизація обробки інформації в податковій сфері України

http://constantine-mf.blogspot.com/2010/01/blog-post_24.html - Автоматизація обробки інформації в страховій сфері

http://constantine-mf.blogspot.com/2010/01/blog-post.html - Автоматизація інформаційна система державного казначейства України

http://constantine-mf.blogspot.com/2010/01/blog-post_2089.html - Організаційно – методичні основи створення і функціювання інформаційних систем управління фінансами

Організація інформаційної бази системи оброблення економічної інформації

Організація інформаційної бази системи оброблення економічної інформації.

1. Особливості і структура штформаційного забезпечення автоматизованої інформаційної системи.

2. Організація бази даних автоматизованої інформаційної системи. Банк даних. База даних.

3. Проектування реалізації бази даних.

Особливості і структура штформаційного забезпечення автоматизованої інформаційної системи.

Людино-машинна АСУ вже на стадії проектування потребує як удосконалення організації основної діяльності економічного об'єкта (виробничого, господарського), так і поліпшення організації управлінських процедур.

Масове проектування АСУ, яке почалося тридцять років тому, вимагало розробки єдиних теоретичних положень, методичних підходів до їх створення і функціонування, без чого неможлива взаємодія різноманітних економічних об'єктів, їх нормальне функціонування в складаному багаторівневому народногосподарському комплексі.

Початково сформульовані академіком В. М. Глушковим науково-методичні положення та рекомендації з проектування автоматизованих систем управління тепер склались як принципи побудови АСУ, закріплені державним стандартом. До них належать принципи системності, розвитку, сумісності, стандартизації та уніфікації, ефективності.

1. Принцип системності є основоположним при створенні, функціонуванні і розвитку АСУ. Він дає змогу розглядати досліджуваний об'єкт як одне ціле; виявляти на цій підставі різноманітні типи зв'язків між структурними елементами, які забезпечують цілісність системи; установлювати напрямок виробничо-господарської діяльності системи і реалізовувані нею конкретні функції. Системний підхід передбачає проведення двохаспекгного аналізу, відомого під назвою «макро- і мікропідходів».

При мікроаналізі система або її елемент розглядається як частина системи вищого порядку. Особлива увага приділяється інформаційним зв'язкам: установлюється їх кількість; "виокремлюються та аналізуються ті зв'язки, які зумовлені метою вивчення системи, а далі відбираються найперспективніші, які реалізують задану цільову функцію. При мікроаналізі вивчається структура об'єкта, аналізуються її складові елементи з погляду їх функціональних характеристик, які виявляються через зв'язки з іншими елементами та зовнішнім середовищем. У процесі проектування АСУ системний підхід дає змогу використовувати математичний опис функціонування, дослідження різноманітних властивостей окремих елементів і системи в цілому, моделювати процеси, що вивчаються, для аналізу роботи створюваних систем.

Для автоматизованих систем управління характерна багаторівнева ієрархія з вертикально субпідрядними елементами (підсистемами). Ієрархічні структури в системах управління набули значного поширення завдяки своїм перевагам. Так, ієрархічна структура створює відносну волю дій над окремими елементами для кожного рівня системи і можливість різних поєднань (комбінацій) локальних критеріїв оптимальності функціонування системи в цілому; забезпечує відносну гнучкість системи управління і можливість пристосування до умов, які постійно змінюються; підвищує надійність за рахунок можливості введення елементної надмірності, реалізації напрямків потоків інформації.

Практичне значення системного підходу і моделювання полягає в тому, що вони дають змогу в доступній для аналізу формі не лише відбити усе суттєве, цікаве для творця системи, а й використати ЕОМ для дослідження поведінки системи в конкретних, заданих експериментатором умовах. Тому в основу створення АСУ в сучасних умовах покладено метод моделювання на базі системного підходу, який дає змогу знаходити оптимальний варіант структури системи і таким чином забезпечувати найвищу ефективність її функціонування.

2. Принцип розвитку полягає в тому, що АСУ створюється з урахуванням можливості постійного поповнення й оновлення функцій системи і видів її забезпечення. Передбачається, що автоматизована система має нарощувати свої обчислювальні можливості, оснащуватись новими технічними і програмними засобами, бути здатною постійно розширю вати й поновлювати склад задач та інформаційний фонд, який створюється у вигляді баз даних.

3. Принцип сумісності полягає в забезпеченні здатності взаємодії АСУ різних видів, рівнів у процесі їх спільного функціонування. Реалізація цього принципу дає змогу забезпечити нормальне функціонування економічних об'єктів, підвищить ефективність управління народним господарством та його окремими ланками.

4. Принцип стандартизації та уніфікації полягає в необхідності застосування типових уніфікованих і стандартизованих елементів функціонування АСУ. Упровадження в практику створення і розвитку АСУ цього принципу дає змогу скоротити часові, трудові і вартісні витрати на створення АСУ за максимально можливого використання нагромадженого досвіду у формуванні проектних рішень і впровадженні автоматизації проектних робіт.

5. Принцип ефективності полягає в досягненні раціонального співвідношення між витратами на створення АСУ і цільовим ефектом, одержаним при її функціонуванні.

Як правило, крім основних принципів для ефективного здійснювання управління вирізняють також низку часткових принципів, які деталізують загальні. Додержання кожного з часткових принципів дає змогу дістати певний економічний ефект.

1. Один із них — принцип декомпозиції — використовується при вивченні особливостей, властивостей елементів і системи в цілому. Він грунтується на розбитті системи на частини, виокремленні деяких комплексів робіт, створенні умов для ефективнішого аналізу системи та її проектування.

2. Принцип першого керівника передбачає закріплення відповідальності під час створення системи за замовником — керівником підприємства, установи, галузі, тобто майбутнім користувачем, який відповідає за ввід у дію та функціонування АСУ.

3. Принцип нових задач — пошук постійного розширення можливостей системи, удосконалення процесів управління, одержання додаткових результатних показників з метою оптимізації управлінських рішень. Це може супроводжуватись постановкою і реалізацією на ЕОМ нових задач управління.

4. Принцип автоматизації інформаційних потоків і документообігу передбачає комплексне використання технічних засобів на всіх стадіях проходження інформації від моменту її реєстрації до одержання результативних показників і формування управлінських рішень.

5. Принцип автоматизації проектування має на меті підвищити ефективність самого процесу проектування і створення АСУ на всіх рівнях народного господарства, при цьому забезпечується скорочення часових, трудових і вартісних витрат за рахунок введення індустріальних методів.

Сучасний рівень розробки і впровадження систем дає змогу широко використовувати типізацію проектних рішень, уніфікацію методів і засобів при підготовці проектних матеріалів, стандартизації підходів під час проектування окремих елементів систем і підсистем, методи автоматизації ведення проектних робіт з використанням персональних ЕОМ і організованих на їх базі автоматизованих робочих місць проектувальника АСУ.

Організація бази даних автоматизованої інформаційної системи. Банк даних. База даних.

Ефективне функцiонування iнформацiйної системи об’єкта можливе лише при вiдповiднiй органiзацiї iнформацiйної бази - сукупностi впорядкованої iнформацiї, яка використовується при функцiонуваннi IC i подiляється на зовнiшньо - i внутрiшньомашинну (машинну) бази (ГОСТ 34.003-90).

Зовнiшньомашинна iнформацiйна база - частина iнформацiйної бази, яка являє собою сукупнiсть повiдомлень, сигналiв i документiв, призначених для безпосереднього сприйняття людиною без застосування засобiв обчислювальної технiки.

Внутрiшньомашинна iнформацiйна база - частина iнформацiйної бази, що використовується в IC на носiях даних.

Така зовнiшньомашинна IБ має багато модифiкацiй вiд подання у виглядi повiдомлень на паперовому носiї, запитiв на екранi дисплея, мовного спiлкування з ЕОМ та ін.

Внутрiшньомашинна IБ пройшла три етапи еволюцiї.

Перший етап характеризується роз’єднаним фондом даних:

1)програми розв’язання кожної окремої задачі становили одне цiле з масивами, якi оброблялися;

2)використання будь-якого масиву для iншої задачі забезпечувалось iндивiдуально пристосуванням до форм подання даних, структур елементiв масивiв i. т. ін. ;

3)опис даних не потрiбний, оскiльки структура ранiше була вiдома;

4)коригування масивiв виконувалось iндивідуальними засобами;

5)задача розв’язувалася в пакетному режимi, користувач отримував результати винятково у виглядi машинограм i виробничих документiв через групу пiдготовки i оформлення даних.

Данi розглядаємо на трьох рiвнях, i є пряма залежнiсть логiчного рiвня програм, фiзичного та логiчного рiвня збереження.

Другий етап централiзований фонд даних.

1.Данi вiдокремленi вiд процедур їх обробки i органiзованi в бiблiотецi масивiв загального користування. Подання iнформацiї, формати елементiв даних i структура масивiв унiфiкованi i не залежать вiд конфiгурацiї пам’ятi та органiзацiї .

2.Опис даних вiдокремлено як вiд програм, так i вiд самих даних, тому данi i програми їх обробки стають значною мiрою незалежними. Це полегшує змiну структур даних i програм. Але реорганiзацiя бiблiотеки i її окремих груп компонентiв потребує змiни програми обробки.

Залишаються залежнi логiчнi рiвнi програми i збереження.

Третiй етап - організація баз даних характеризується:

1)об’єднанням не лише iнформацiї, а й апаратно програмних засобiв її поповнення, коригування i видачi користувачевi;

2)повним вiдокремленням функцiй нагромадження, ведення і реорганізації даних від функцій їх обробки. Дані коригуються поза рівнем програм користувача за допомогою власного апарату бази даних;

3)появою логічного буферу, системи управління базою даних, розв’язки між програмами користувача і базою даних;

4)можливістю оперативної реалізації довільних запитів у режимі безпосереднього зв’язку з ЕОМ;

5)високим ступенем централізації загальносистемних масивів, яка передбачає спільне використання загальних даних;

6)різноманітністю даних і поєднанням в довільні логічні структури;

7)наявністю потужного програмного забезпечення і мовних засобів.

Усі рівні незалежні.

Нині існують другий і третій етапи. Основною задачею є визначення потрібної кількості баз даних і оптимального розподілу інформації між ними з урахуванням того, що економічний об’єкт - це динамічна система, яка перебуває в постійному розвитку. Використовуючи пріоритет виробничих функцій, необхідно побудувати таку базу даних. Так , навколо поняття “Модель виробу” формуються дві оболонки: внутрішня являє конструкторську документацію, зовнішня - технологічну і управлінську інформацію (мал. 9).

Однак виникла така проблема: визначити, чи потрібна одна база даних, чи кілька локальних, або взаємозв’язана розподілена база даних, локальні файли чи їх комбінації і т.п. При цьому враховується інформація, що використовується для реалізації багатьох функцій, особливо в оперативному режимі, активна інформація, тобто така, що використовується багаторазово.

Описуючи організацію інформаційної бази (РД 50-34, 698-90), потрібно дати опис логічної і структурної бази даних.

Документ складається з двох частин:

1)опис внутрішньомашинної інформаційної бази;

2)опис зовнішньомашинної інформаційної бази.

Кожна частина складається з таких розділів:

1)логічна структура;

2)фізична структура (для зовнішньомашинної інформаційної бази);

3)організація ведення інформаційної бази.

У розділі “Логічна структура” наводять опис складу даних, їх формати і взаємозв’язки між даними.

У розділі “Фізична структура” наводять опис вибраного варіанта розміщення даних на конкретних машинних носіях даних.

При описі структури внутрішньомашинної інформаційної бази наводять перелік баз даних і масивів та логічні зв’язки між ними. Для масиву інформації вказують логічну структуру масиву чи дають посилання на документ “Опис масиву інформації”.

Описуючи структуру зовнішньомашинної інформаційної бази, наводять перелік документів та інших інформаційних повідомлень, використання яких передбачено в системі, із зазначенням автоматизованих функцій, при реалізації яких формується чи використовується цей документ.

Якщо цю інформацію наведено у документах “Перелік вхідних сигналів і даних” і “Перелік вихідних сигналів”, можна посилатися на ці документи.

У розділі “Організація ведення інформаційної бази”, описуючи внутрішньомашинну базу, наводять послідовність процедур при створенні і обслуговуванні бази із зазначенням в разі потреби реґламенту виконання процедур і засобів захисту бази від руйнування і несанкціонованого доступу, а також зв’язків між масивами баз даних і масивами вхідної інформації.

Описуючи зовнішньомашинну інформаційну базу потрібно навести послідовність процедур по маршруту руху груп документів до передачі їх на обробку, а також описати маршрут руху вихідних документів.

Проектування реалізації бази даних.

При організації раціонального варіанту внутрішньомашинної інформаційної бази даних, яка найбільш повно відбиває специфіку об’єкта управління, перед розробниками постають вимоги до організації масивів, які можуть бути суперечливими. До них належать:

1)повнота подання даних;

2)мінімальний склад даних;

3)мінімізація часу вибірки даних;

4)незалежність структури масивів від програмних засобів їх організації;

5)динамічність структури інформаційної бази.

Найбільш суперечливою з них є вимога повноти подання даних, мінімізація складу даних і мінімізація часу вибірки даних. Оптимальним є повне взаємне врахування всіх вимог, що випливають з процесів, які автоматизуються.

Останнім часом склалися такі основні підходи до побудови внутрішньомашинної інформаційної бази:

1)проектування масиву як відображання змісту окремого документа;

2)проектування масивів для окремих процесів управління;

3)проектування масивів для комплексів процесів управління, які реалізуються;

4)проектування бази даних;

5)проектування кількох баз даних.

Кожний з цих підходів має свої переваги і недоліки, а вибір залежить від обчислювальної техніки, яка використовується, програмних засобів і специфіки процесів, що автоматизуються.

Проектування масивів передбачає визначення їх складу, змісту структури і вибір раціонального способу їх подання в пам’яті обчислювальної системи.

Поняття складу і змісту масивів передбачає визначення оптимальної кількості масивів і переліку атрибутів (полів) , які у них містяться.

Під структурою масиву розуміємо формат записів у масиві, розмір полів і їх розміщення в машинному запису, ключові атрибути і впорядкування масиву за ними.

Вибираючи раціональний спосіб подання масиву в пам’яті визначають такий спосіб зберігання даних, за якого забезпечувалися б мінімальний обсяг пам'яті для розміщення масиву, висока швидкість пошуку даних, а також можливість збільшення і оновлення масиву. Кожний масив характеризується обсягом, способом організації, стабільністю і ступенем активності.

З точки зору використання масивів на різних етапах технологічного процесу обробки даних виділяють такі типи масивів: вхідні (первинні), основні (базові), робочі (проміжні) й вихідні (результатні).

Вхідні масиви - це проміжна ланка між первинними інформаційними повідомленнями і основними масивами. Зміст і розміщення даних у вхідному масиві аналогічні змісту і розміщенню їх у первинному інформаційному повідомленні.

Основні масиви створюються на основі вхідних, постійно зберігаються і містять основні дані про об’єкти управління і процеси виробництва. Кожний основний масив містить усю сукупність інформації, яка всебічно характеризує однорідні об’єкти і потрібна для реалізації функцій управління. За змістом ці масиви ми можемо класифікувати на такі групи: нормативні, розціночні, планово-договірні, регламентуючі, довідково-табличні й постійно-облікові.

Необхідність створення таких масивів зумовлена необхідністю забезпечення принципу одноразового формування масивів, внесення змін і усунення дублювання. Це в свою чергу призводить до різкого збільшення його розміру і ускладнення використання в процесі реалізації тих чи інших процесів, оскільки часто потрібна частина інформації основного масиву, а це вимагає створення робочих масивів.

Робочі масиви призначені для роботи програм, які реалізують розв’язання конкретних задач процесів управління і містять обмежене коло атрибутів одного чи кількох основних масивів. Робочі масиви організуються в момент розв’язання задачі і лише на час її розв’язання, після чого їх анулюють.

Вихідні масиви формуються в процесі розв’язання задачі й використовуються для модифікації основних масивів і виведення вихідних (результатних) інформаційних повідомлень.

Основні масиви можуть мати вигляд локальних масивів чи організовані в базу даних (БД) під керуванням системою управління базою даних (СУБД).

Взаємозв’язок користувача з базою даних зображено на мал.10.

База даних є сукупність даних, що використовується при функціонуванні IC, організована за певними правилами, які передбачають загальні принципи опису, зберігання і маніпулювання даними і незалежна від прикладних програм (ГОСТ 24.003-84).

Система управління базами даних - це сукупність програм і мовних засобів, які призначені для управління даними в базі даних і забезпечують взаємодію її з прикладними програмами (ГОСТ 20886- 85).

Масив даних - це конструкція даних, компоненти якої ідентичні за своїми характеристиками і є значенням функції від фіксованої кількості цілочисельних аргументів ( ГОСТ 20886- 85).

Файл - це ідентифікована сукупність примірників повністю описаного в конкретній програмі типу даних, розміщених ззовні програми в зовнішній пам’яті та доступних програмі, за допомогою спеціальних операцій (ГОСТ 20886- 85).

Методика проектування інформаційного забезпечення

Методика проектування інформаційного забезпечення складається з трьох етапів.

На першому етапі “Розробка рішень по інформаційній базі”: визначається склад і обсяг нормативно - довідкової інформації; розробляються пропозиції щодо вдосконалення діючого документообігу; структура бази даних; система збирання і передавання інформації, а також рішення з організації і ведення бази даних; визначається склад і характеристики вихідної і вхідної інформації (сигналів, документів, даних).

На другому етапі “Вибір номенклатури і прив’язка системи класифікації і кодування інформації»: визначається перелік типів інформаційних об’єктів, які підлягають ідентифікації в IC, перелік необхідних класифікаторів; вибираються й розробляються класифікатори інформаційних об’єктів і системи кодування; визначається система внесення змін і доповнень у класифікатори; розробляються принципи й алгоритми автоматизованого ведення класифікаторів.

На третьому етапі “Розробка рішень щодо забезпечення обміну інформацією в системі” розробляється схема інформаційного забезпечення.

Організаційно – методичні основи створення і функціювання інформаційних систем управління фінансами

Організаційно – методичні основи створення і функціювання інформаційних систем управління фінансами.

1. Передумови і принципи створення комптерних систем бухгалтерського обліку.

2. Організація робіт з створення і впровадження економічних інформаційних систем.

3. методи проектування ІС.

Передумови і принципи створення комптерних систем бухгалтерського обліку

Предметом бухгалтерського обліку є фінансово-господарська діяльність підприємства чи організації.

Фінансово-господарська діяльність складається з:

- формування джерел, необхідних для діяльності. Джерела можуть бути фінансовими і матеріальними;

- розміщення притягнутих і сформованих засобів: створення виробничих запасів, витрат на виробництво продукції, реалізації продукції, взаємин з бюджетом у частині оподатковування й інші господарські операції.

Метод бухгалтерського обліку - ведення обліку фінансово-господарських операцій на основі натуральних вимірників у грошовому вираженні шляхом суцільного, безупинного, документального і взаємозалежного їхнього вираження.

Задачами бухгалтерського обліку є:

- формування достовірної інформації про господарські процеси і результати діяльності підприємств необхідної для оперативного керівництва і управління, а також її використання інвесторами, покупцями, податковими, фінансовими, банківськими органами й іншими зацікавленими особами;

- забезпечення контролю за наявністю руху майна і використання матеріальних, трудових і фінансових ресурсів відповідно до затверджених норм, нормативами і кошторисами;

- попередження негативних явищ у фінансово-господарській діяльності, виявлення і мобілізація внутрішньогосподарських ресурсів

Гарні інформаційні бухгалтерські системи поза залежністю від їхнього масштабу, програмно - апаратної платформи і вартості повинні забезпечувати якісне ведення обліку, бути надійними і зручними в експлуатації.

У функціональному аспекті інформаційні бухгалтерські системи повинні, принаймні, безпомилково робити арифметичні розрахунки; забезпечувати підготовку, заповнення, перевірку і роздруківку первинних і звітних документів довільної форми; здійснювати безпомилкове перенесення даних з однієї друкованої форми в іншу; робити нагромадження підсумків і числення відсотків довільного ступеня складності; забезпечувати звертання до даних і звітів за минулі періоди (вести архів).

Для того щоб забезпечити зазначені можливості, інформаційна система повинна мати єдину базу даних по поточному стану бухгалтерського обліку на підприємстві й архівних матеріалах, будь-які відомості з яких можуть бути легко отримані по запиті користувача. У залежності від особливостей обліку на підприємстві бази даних можуть мати різну структуру, але в обов'язковому порядку повинні відповідати структурі прийнятого плану рахунків, що задає основні параметри настроювання системи на конкретну облікову діяльність. Модулі системи, що забезпечують проведення розрахунків, підсумовування підсумків і нарахування відсотків, повинні використовувати розрахункові нормативи, що прийняті в поточне час.

Надійність інформаційної системи в комп'ютерному плані означає захищеність її від випадкових збоїв і в деяких випадках від навмисного псування даних. Як відомо, сучасні персональні комп'ютери є досить відкритими, тому не можна вірогідно гарантувати захист чисто на фізичному рівні. Важливо, щоб після збою зруйновану базу даних можна було легко відновити, а роботу системи відновити в найкоротший термін. Гарні інформаційні бухгалтерські системи відповідають цим вимогам.

Не менш важливо, щоб фірма - розроблювач бухгалтерської програми мала значний досвід роботи і солідну репутацію. При виборі системи варто враховувати ту обставину, що надалі до продавця прийдеться неодноразово звертатися і за порадою або консультацією, і за заміною застарілої версії на більш свіжу.

У неавтоматизованій системі ведення бухгалтерського обліку обробка даних про господарські операції легко просліджується і звичайно супроводжується документами на паперовому носії інформації - розпорядженнями, дорученнями, рахунками й обліковими регістрами, наприклад нескінченними журналами обліку МПЗ. Аналогічні документи часто використовуються й у комп'ютерній системі, але в багатьох випадках вони існують тільки в електронній формі. Більш того, основні облікові документи (бухгалтерські книги і журнали) у комп'ютерній системі бухгалтерського обліку являють собою файли даних, прочитати або змінити які без комп'ютера не можливо.

Інформаційна система містить у собі наступні елементи:

1. Апаратні засоби.

До них відносяться: устаткування і пристрої, з яких складається комп'ютер, зокрема центральний процесор, жорсткий диск, пристрій читання CD-ROM, принтери, мережні карти і т.п.

2. Програмні засоби.

а) Системні програми. До цих програм, що виконують загальні функції, звичайно відносять операційні системи, що керують апаратними засобами і розподіляють їхні ресурси для максимально ефективного використання, системи управління базами даних (СУБД), що забезпечують виконання стандартних функцій по обробці даних, і сервісні програми, що виконують у комп'ютері основні операції, наприклад сортування записів. Системні програми звичайно розробляють постачальники апаратних засобів чи фірми, що спеціалізуються в області програмного забезпечення, і модифікують з урахуванням індивідуальних вимог.

б) Прикладні (користувальницькі) програми - це набори машинних команд для обробки даних, що організація--користувач розробляє самостійно чи купує в зовнішнього постачальника.

3. Документація - опис системи і структури керування стосовно до введення, обробці і виводу даних, обробці повідомлень, логічним і іншим командам.

4. Персонал - працівники, що керують системою, проектують її і постачають програмами, експлуатують і контролюють систему обробки даних.

5. Дані - зведення про господарські операції й іншу необхідну інформацію, що вводять, зберігають і обробляють у системі.

6. Процедури контролю - Процедури, що забезпечують відповідну запис операцій, що попереджають чи реєструють помилки.

Спосіб обробки господарських операцій при веденні бухгалтерського обліку впливає на організаційну структуру фірми, а також на процедури і методи внутрішнього контролю. Комп'ютерна технологія характеризується рядом особливостей, які варто враховувати при оцінці умов і процедур контролю. Нижче приведені відмінності комп'ютерної обробки даних від неавтоматизованої.

1. Однакове виконання операцій. Комп'ютерна обробка припускає використання тих самих команд при виконанні ідентичних операцій бухгалтерського обліку, що практично виключає появі випадкових помилок, звичайно властивій ручній обробці. Навпроти, програмні помилки (інші чи систематичні помилки в апаратних або програмних засобах) приводять до неправильної обробки всіх ідентичних операцій при однакових умовах.

2. Поділ функцій. Комп'ютерна система може здійснити безліч процедур внутрішнього контролю, що у неавтоматизованих системах виконують різні фахівці. Така ситуація залишає фахівцям, що мають доступ до комп'ютера, можливість втручання в інші функції. У підсумку комп'ютерні системи можуть зажадати введення додаткових заходів для підтримки контролю на необхідному рівні, що у неавтоматизованих системах досягається простим поділом функцій. До подібних мір може відноситься система паролів, що запобігають дії, не припустимі з боку фахівців, що мають доступ до інформації про активи й облікові документи через термінал у діалоговому режимі.

3. Потенційні можливості появи помилок і неточностей. У порівнянні з неавтоматизованими системами бухгалтерського обліку комп'ютерні системи більш відкриті для несанкціонованого доступу, включаючи осіб, що здійснюють контроль. Вони також відкриті для схованої зміни даних і прямого чи непрямого одержання інформації про активи. Чим менше людина втручається в машинну обробку операцій обліку, тим нижче можливість виявлення помилок і неточностей. Помилки, допущені при розробці чи коректуванні прикладних програм, можуть залишатися непоміченими протягом тривалого періоду.

4. Потенційні можливості посилення контролю з боку адміністрації. Комп'ютерні системи дають у руки адміністрації широкий набір аналітичних засобів, що дозволяють оцінювати і контролювати діяльність фірми. Наявність додаткового інструментарію забезпечує зміцнення системи внутрішнього контролю в цілому і, таким чином, зниження ризику його неефективності. Так, результати звичайного зіставлення фактичних значень коефіцієнта витрат із плановими, а також звірення рахунків надходять до адміністрації більш регулярно при комп'ютерній обробці інформації. Крім того, деякі прикладні програми накопичують статистичну інформацію про роботу комп'ютера, яку можна використовувати з метою контролю фактичного ходу обробки операцій бухгалтерського обліку.

5. Ініціювання виконання операцій у комп'ютері. Комп'ютерна система може виконувати деякі операції автоматично, причому їхнє санкціонування не обов'язкове документується, як це робиться в неавтоматизованих системах бухгалтерського обліку, оскільки сам факт прийняття такої системи в експлуатацію адміністрацією припускає в неявному виді наявність відповідних санкцій.

Організація робіт з створення і впровадження економічних інформаційних систем.

Проектування інформаційних систем — це тривалий, трудомісткий і динамічний процес, у якому на різних етапах беруть участь фахівці різних напрямів і кваліфікацій.

Проектування має ціль — забезпечити ефективне функціонування АІС та взаємодію АІТ зі спеціалістами, які використовують у сфері діяльності конкретного об’єкта обчислювальну техніку й розвинуті засоби комунікації для виконання своїх професійних завдань і прийняття управлінських рішень. Тільки якісне проектування забезпечить створення такої системи, яка зможе функціонувати за постійного вдосконалення її технічних, програмних, інформаційних складових і яка зможе розширювати спектр управлінських рішень, що реалізуються, та об’єктів взаємодії.

У процесі проектування вдосконалюються як організація основної діяльності економічного об’єкта, так і організація управлінських процедур.

Проектування АІС потребує розроблення єдиних теоретичних засад, методичних підходів до їх створення та функціонування, без чого неможлива взаємодія різних економічних об’єктів, їх функціонування в складному багаторівневому комплексі.

Дотримуватися цих принципів потрібно, виконуючи роботи на всіх стадіях створення і функціонування АІС і АІТ, тобто протягом усього життєвого циклу.

Життєвий цикл АІС та АІТ дає можливість виокремити чотири основні стадії: передпроектну; проектну; введення в дію та функціонування. Кожна стадія проектування поділяється на ряд етапів і передбачає складання документації, яка відображає результати роботи.

Стадія створення інформаційної системи — одна з частин процесу створення інформаційної системи, установленої нормативними документами та документацією на інформаційну систему з описом повної моделі ІС на даному рівні, або прийняття ІС до експлуатації.

Етапи створення інформаційної системи — це складові стадії створення, об’єднані характером робіт.

Державним стандартом ГОСТ 34.601 — 90 визначено стадії та етапи розроблення інформаційних систем. У цьому стандарті наводиться перелік стадій і етапів створення інформаційних систем.

Основні роботи, які виконуються на стадіях та етапах проектування:

І стадія — передпроектне обстеження:

1-й етап — зібрання матеріалів для проектування — формування вимог, вивчення об’єкта проектування, розроблення та вибір варіанта концепції системи;

2-й етап — аналіз матеріалів і формування документації — створення й затвердження техніко-економічного обґрунтування та технічного завдання на проектування системи на основі аналізу матеріалів обстеження, зібраних на першому етапі.

ІІ стадія — проектування:

1-й етап — технічне проектування, коли ведеться пошук раціональних проектних рішень по всіх аспектах розроблення, створюються й описуються всі компоненти системи, а результати роботи відображаються в технічному проекті;

2-й етап — робоче проектування, у процесі якого здійснюється розроблення й доведення програм, коригування структур бази даних, складання документації на постачання, установлення технічних засобів та інструкцій їх експлуатації, підготовка для кожного користувача системи інструктивного матеріалу, що оформляється у вигляді посадових інструкцій спеціалістам, які виконуватимуть свої професійні функції з використанням технічних засобів управління. Технічний і робочий проект можуть об’єднуватися в єдиний документ — техно-робочий проект.

ІІІ стадія — введення системи в дію:

1-й етап — підготовка до введення — установлення та введення в експлуатацію технічних засобів, завантаження баз даних і попередні випробовування програм, навчання персоналу;

2-й етап — проведення попередніх випробовувань для всіх компонентів системи перед здачею в експлуатацію, навчання персоналу;

3-й етап (завершальна стадія створення АІС і АІТ, яка оформлюється актами приймання й здачі робіт) — уведення в експлуатацію;

ІV стадія — промислова експлуатація — функціонування системи, що охоплює супроводження програмних засобів і всього проекту, оперативне обслуговування та адміністрування баз даних.

Треба звернути увагу, що головна особливість розробки АІС і АІТ полягає в концентрації складності на стадіях передпроектного обстеження та проектування і відносно невисокої складності та трудомісткості наступних етапів. Більше того, невирішені питання й помилки, допущені на етапах аналізу та проектування, пород­жують на етапах запровадження й експлуатації труднощі, невирішені проблеми, що стає причиною відмови використання матеріалів проекту.Н

Методи проектування ІС.

Методи з'явилися як відповідь на зростаючу складність програмних систем. На зорі комп'ютерної ери дуже важко було написати велику програму, тому що можливості комп'ютерів були обмежені. Обмеження виникали з обсягу оперативної пам'яті, швидкості зчитування інформації з вторинних носіїв (ними служили магнітні стрічки) і швидкодії процесорів, тактовий цикл яких був дорівнює сотням мікросекунд. У 60-70-і роки ефективність застосування комп'ютерів різко зросла, ціни на них стали падати, а можливості ЕОМ збільшилися. У результаті стало вигідно, та й необхідно створювати усе більше прикладних програм підвищеної складності. Як основні інструменти створення програмних продуктів почали застосовуватися алгоритмічні мови високого рівня. Ці мови розширили можливості окремих програмістів і груп розроблювачів, що по іронії долі у свою чергу привело до збільшення рівня складності програмних систем.

У 60-70-і роки було розроблено багато методів, що допомагають справитися зі зростаючою складністю програм. Найбільше поширення одержало структурне проектування по методу зверху вниз. Метод був безпосередньо заснований на топології традиційних мов високого рівня типу FORTRAN чи COBOL. У цих мовах основною базовою одиницею є підпрограма, і програма в цілому приймає форму дерева, у якому одні підпрограми в процесі роботи викликають інші підпрограми. Структурне проектування використовує саме такий підхід: алгоритмічна декомпозиція застосовується для розбивки великої задачі на більш дрібні.

Тоді ж стали з'являтися комп'ютери ще великих, воістину гігантських можливостей. Значення структурного підходу залишилося колишнім, але як зауважує Стейн, "виявилося, що структурний підхід не працює, якщо обсяг програми перевищує приблизно 100000 рядків". Останнім часом з'явилися десятки методів, у більшості яких усунуті очевидні недоліки структурного проектування. Найбільш вдалі методи були розроблені Петерсом, Йеном і Цаі, а також фірмою Teledyne-Brown Engineering. Більшість цих методів являють собою варіації на ті самі теми. Саммервілль пропонує розділити їх на три основні групи:

o метод структурного проектування зверху вниз;

o метод потоків даних;

o об’єктно-орієнтоване проектування.

Приклади структурного проектування приведені в роботах Йордану і Костянтина, Майерса і Пейдж-Джонса. Основи його викладені в роботах Вірта, Даля, Дейкстри і Хоара; цікавий варіант структурного підходу можна знайти в роботі Мілса, Лингера і Хевнера. У кожнім з цих підходів присутній алгоритмічна декомпозиція. Слід зазначити, що більшість існуючих програм написано, очевидно, відповідно до одним з цих методів. Проте структурний підхід не дозволяє виділити абстракції і забезпечити обмеження доступу до даних; він також не надає достатніх засобів для організації паралелізму. Структурний метод не може забезпечити створення гранично складних систем, і він, як правило, неефективний в об'єктних і об’єктно-орієнтованих мовах програмування.

Метод потоків даних найкраще описаний у ранній роботі Джексона, а також Варнієра й Орра. У цьому методі програмна система розглядається як перетворювач вхідних потоків у вихідні. Метод потоків даних, як і структурний метод, з успіхом застосовувався при рішенні ряду складних задач, зокрема, у системах інформаційного забезпечення, де існують прямі зв'язки між вхідними і вихідними потоками системи і де не потрібно приділяти особливу увагу швидкодії.

Поняття інформації. Поняття «економічна інформація»

Поняття інформації. Поняття «економічна інформація».

У загальному випадку виділяють наукову, технічну, економічну і соціальну інформацію.

Економічна інформація (ЕІ) містить кількісну і якісну характеристики виробничих процесів. Це повідомлення, які циркулюють в економічній системі і якими вона обмінюється із зовнішнім середовищем.

Об'єктом відображення ЕІ є виробничо-господарська діяльність, а її призначення - використання для потреб управління з метою вдосконалення цієї діяльності, покращення техніко-економічних показників системи.

Отже, економічна інформація - це сукупність різних повідомлень економічного характеру, що виникають при підготовці виробництва, під час виробничо-господарської діяльності і в управлінні цією діяльністю.

Економічна інформація є об'єктом збору, реєстрації, передачі, зберігання, обробки і використовується для здійснення функцій управління народним господарством і його окремими ланками різного рівня.

Інформацію, подану в певному формалізованому вигляді, що дозволяє її передавати, зберігати на різних (в тому числі і машинних) носіях і обробляти за допомогою деякого процесу, прийнято називати даними

Виникнення і передача інформації характеризуються об'єктом інформації і джерелом інформації. Об'єктом інформації є різні виробничі підрозділи, вироби, деталі тощо, тобто всі елементи повідомлення, які передаються в систему. Джерелом інформації є такий елемент, який може формувати або виробляти вхідне повідомлення в систему. Джерелом інформації може бути, наприклад, відділ.

Вимірюють ЕІ в таких одиницях:

• натуральних - кількість повідомлень, документів, рядків показників, слів, символів;

• телеграфних - біт (кількість двійкових розрядів), байти (8біт), кілобайти (1024 байт), мегабайти, гігабайти і терабайти.

Натуральні одиниці використовуються в разі обробки інформації людиною, а телеграфні - під час організації машинної, зокрема автоматизованої і автоматичної обробки інформації.

Властивості та класифікація економічної інформації.

Інформацію, що циркулює в економічному об'єкті, можна класифікувати за різними ознаками. Розглянемо деякі з них.

1. За місцем виникнення і напрямком руху інформація ділиться на вхідну і вихідну.

2. За стадіями утворення інформація підрозділяється на первинну і вторинну (похідну).

3. За відношенням до процесу обробки інформація класифікується на таку, що піддається обробці, і таку, яка не піддається обробці.

4. За способом відображення даних інформація підрозділяється на текстову (алфавітну, цифрову, алфавітно-цифрову) і графічну.

5. За функціями управління економічна інформація ділиться на планову, нормативну, бухгалтерську, статистичну і оперативно-технічну.

6. За стабільністю інформація підрозділяється на змінну і умовно-постійну інформацію, яку коротко називають постійною.

Визначення поняття «інформаційна система».

Інформаційні системи (ІС) існували з моменту створення суспільства, оскільки на будь-якій стадії розвитку суспільство вимагає для свого управління систематизованої, попередньо підготовленої інформації. Особливо це стосується виробничих процесів як життєво найважливіших для розвитку суспільства

Виробничі процеси вдосконалюються найбільш динамічно, що ускладнює керування ними і тим самим стимулює вдосконалення і розвиток інформаційних систем.

Введемо поняття економічної інформаційної системи (ЕІС). Під ним розуміють систему, призначену для зберігання, пошуку і видачі економічної інформації за запитами користувачів.

С в своєму розвитку пройшли кілька поколінь. В ІС першого покоління, які в зарубіжній літературі відомі під назвою DPS ("Системи обробки даних", синоніми "Електронна обробка даних", "Системи електронної обробки даних"), а у вітчизняній - "Автоматизовані системи управління (АСУ)-позадачний підхід7'-для кожної задачі окремо готували дані і створювали математичну модель. Створення ІС першого покоління належать до початку 60-х років XX століття. Такі системи обмежувалися розв'язуванням деяких функціональних задач, наприклад задач бухгалтерського обліку. Протягом наступних років поступово переходять від локальних систем обробки даних до систем, що охоплюють широке коло задач управління. Подальший розвиток ІС пов'язаний з концепцією баз даних. На цій основі з'явились ІС другого покоління.

ІС другого покоління відомі під назвою MIS ("управлінські (адміністративні) інформаційні системи" або "інформаційні системи в менеджменті"), у нашій літературі використовується термін "АСУ -концепція баз даних". Основною функцією таких систем є забезпечення керівництва інформацією. Типову управлінську інформаційну систему характеризує структурований потік інформації, інтеграція задач обробки даних, генерування запитів і звітів. Ця система створювалася на ідеології автоматизованих банків даних і баз даних. Етап створення ІС другого покоління розпочався 1972 року.

Системи підтримки прийняття рішень - СППР (DSS) - це інформаційні системи третього покоління. СППР - інтерактивна комп'ютерна система, яка призначена для підтримки різних видів діяльності в разі прийняття рішень зі слабко структурованих або неструктурованих проблем. Інтерес до СППР як перспективної галузі використання обчислювальної техніки постійно зростає. У багатьох країнах розробка і реалізація СППР перетворилася на сферу бізнесу, що швидко розвивається. СППР мають не тільки загальне інформаційне забезпечення, а й загальне математичне забезпечення - бази моделей, тобто реалізована ідея розподілу обчислень. Слід зазначити, що інформаційні системи нового покоління не витісняли попередні ІС, а просто розширювався діапазон застосування інформаційних систем. Більше того, у деяких сучасних гібридних ІС присутні елементи всіх трьох поколінь ІС.

Принципи створення інформаційних систем.

Комп'ютерні ІС належать до класу складних систем, які містять багато різноманітних елементів, що взаємодіють. Тому при створенні комп'ютерних ІС (КІС) потрібно визначити їх структуру.

Загалом під структурою КІС розуміють характеристику внутрішнього стану системи, опис постійних зв'язків між її елементами.

При описуванні ІС використовують кілька видів структур, які різняться типами елементів та зв'язків між ними, зокрема функціональні, технічні, організаційні, документальні, алгоритмічні, програмні та інформаційні структури

Функціональна структура - це структура, елементами якої є підсистеми, а зв'язки між елементами- потоки інформації.

Технічна структура - це структура, елементами якої є обладнання комплексу технічних засобів (КТЗ) ІС, а зв'язки між елементами відображають інформаційний обмін.

Під організаційною розуміють структуру, елементами якої є колективи людей і окремі виконавці, а зв'язки між елементами - інформаційні, субпідрядності і взаємодії

Документальна структура - це структура, елементами якої є неподільні складові і документи ІС, а зв'язки між елементами - взаємодії, вхідності і субпідрядності.

Елементами алгоритмічної структури є алгоритми, а зв'язки між алгоритмами реалізуються за допомогою інформаційних масивів.

У програмній структурі зв'язки між елементами також реалізуються у вигляді інформаційних масивів, а елементами структури є програмні модулі.

Інформаційна структура - це структура, елементами якої є форми існування і подання інформації у системі, а зв'язки між ними - операції пере­творення інформації в системі.

Поняття системи, накладаючись на реальну дійсність, окреслює якусь її частину, що дозволяє вивчати властивості цієї частини і подавати її у вигляді інформаційних і інших моделей. Використовуючи системний підхід, можна сказати, що ЕІС, як і всяка інша система, складається з елементів (або підсистем), що знаходяться у певних відносинах один з іншим. Множина цих відношень разом з елементами утворюють структуру системи. Отже, ЕІС - це частина реальної дійсності, зображена у вигляді множини елементів і відношень між ними.

Ознаки структуризації системи, тобто її декомпозиції на складові частини, задаються людьми відповідно до здорового глузду і залежно від поставлених задач. Загальним поділом на підсистеми ЕІС є виділення забезпечувальної і функціональної частин.

Забезпечувальна частина ЕІС складається з інформаційного, технічного, програмного, організаційного, правового, ергономічного тощо видів забезпечення.

Інформаційне забезпечення. Інформація так само необхідна управлінському апаратові, як об'єктові управління - сировина і ресурси. Вона формується внаслідок обробки специфічної сировини, відомої під назвою даних.

Останні відображають конкретні фінансово-господарські факти або процеси і мають власний матеріальний носій (бухгалтерські документи, магнітні носії тощо)

Будь-яка система управління має справу з двома видами інформації: зовнішньою і внутрішньою.

Для зовнішньої інформації характерна наближеність, неточність, суперечливість. В основному вона стосується стану ринку і конкурентів, прогнозів процентних ставок і цін тощо. За своєю суттю така інформація має імовірнісний характер і тому обробляти її стандартними програмними засобами важко. Це зумовило створення особливих інформаційних систем, які одержали назву експертних.

Внутрішня інформація виникає в самій системі управління і відображає в різні часові інтервали розвитку об'єкта управління його фінансово-госпо­дарський стан і директивні цілі на випадок відхилень від встановлених параметрів. Як правило ці дані вимірюються і в управлінських документах фіксується точна інформація.

Технічне забезпечення. Технічні засоби служать основою побудови ЕІС. Потужність цих засобів значною мірою визначає склад задач управління, які розв'язуємо. До технічних засобів ІС належать засоби передачі, нагромадження і обробки інформації. Зауважимо у зв'язку з цим, що всі використовувані в країні технічні засоби ІС складають поняття "національні інформаційні ресурси", які поряд з матеріальними і енергетичними ресурсами на теперішній час необхідно включати в оцінку економічної потужності країни. Оцінки національних інформаційних ресурсів ще вимагають свого уточнення, але вхідними можна використати, наприклад, оцінки інформаційної продуктивності і ефективності усіх засобів передачі і переробки інформації в країні, віднесені до кількості населення.

Класифікація ІС.

Загальноприйнятої класифікації ІС на теперішній час не існує і тому їх часто класифікують за різними ознаками, з-поміж яких можна виділити такі:

І. За рівнем або за сферою діяльності: державні, територіальні (регіональні), галузеві, підприємств або організацій, технологічних процесів.

2. За призначенням або особливістю об'єктів управління: адміністративні, виробничо-технічні, соціальні/транспортні тощо.

3. За рівнем автоматизації процесів управління: інформаційно- пошукові, інформаційно-керівні, інформаційно-довідкові, СППР, інтелектуальні ІС тощо.

4. За ступенем централізації обробки інформації: централізовані ІС, децентралізовані ІС, ІС колективного використання.

5. За характером керованого виробничого процесу: І) для виробництва з дискретним процесом (машинобудування, приладобудування); 2) з неперервним процесом (хімічна, нафтопереробна і газова промисловості); 3) з неперервно-дискретним процесом (металургійна, цементна, харчова промисловості).

6. За ступенем інтеграції функцій: 1) багаторівневі ІС з інтеграцією за рівнями планування; 2) багаторівневі ІС з інтеграцією за рівнями управління (підприємство-об'єднання-галузь); 3) комплексні ІС, які здійснюють інтеграцію ІС з відмінними задачами (ІС керування підприємством з ІС керування технологічними процесами тощо).

Зазначимо, що в економіці з врахуванням сфери застосування виділяються:

• банківські інформаційні системи;

• ІС фондового ринку;

• страхові ІС;

• податкові ІС;

• ІС промислових підприємств і організацій (особливе місце за значимістю і розповсюдженістю серед них займають бухгалтерські ІС);

• статистичні ІС тощо.

Інформаційна технологія – цілеспрямована організована сукупність інформаційних процесів з використанням засобів обчислювальної техніки, що забезпечують високу швидкість обробки даних, швидкий пошук інформації, розосередження даних, доступ до джерел інформації незалежно від місця їх розташування.